Якщо під час повороту голови або нахилу тулуба з’являється м’язовий біль, заведено звинувачувати протяг. Шию або спину просто продуло, тому досить намазати хворе місце зігрівальною маззю. Однак больовий синдром може вказувати на міозит — запалення м’язів. Він розвивається з різних причин, іноді поширюється на внутрішні органи, ускладнюється недієздатністю м’язів, абсцесами.
Щоб не спровокувати небезпечних наслідків, потрібно унеможливити самолікування та звернутися по медичну допомогу. Залежно від етіології запалення, діагностику і лікування проводять лікарі різних профілів — невролог, травматолог-ортопед, ревматолог. У деяких випадках потрібне втручання хірурга. Усі ці лікарі є в клініці «JMC», не гайте часу та скоріше звертайтеся до фахівця. Записатися можна на офіційному сайті клініки: https://jmc.org.ua/. Далі докладніше розберемо причини, симптоми та методи лікування міозиту.
Загальні відомості
У клінічній практиці часто трапляється міозит шиї, попереку та плечового пояса. Перебіг може бути гострим, підгострим, хронічним. Хронізацію спричиняють неадекватна терапія гострого стану, недотримання лікарських рекомендацій. Захворювання значно обмежує рухові можливості, а болючі відчуття охоплюють суміжні хребці. Через це пацієнти нерідко приймають міозит за загострення остеохондрозу і починають самостійно лікуватися мазями для суглобів. Зазвичай це не приносить полегшення, оскільки запалення не пов’язане з дегенеративно-деструктивними процесами. Рідше діагностують запальне ураження м’язів стегна, жувальної, грудної, литкової мускулатури, поліміозит, що зачіпає кілька груп скелетних м’язів.
Види та причини хвороби
Для запалення м’язових тканин характерна багатофакторність, яка визначає класифікацію захворювання. Міозити бувають:
- інфекційні;
- гнійні;
- паразитарні;
- оссифікувальні (травматичні);
- токсичні;
- системні (поліміозит, дерматоміозит).
Найчастіші причини міозиту — вірусні інфекції та локальне переохолодження. Вірусна етіологія пов’язана з пошкодженням м’язів частинками загиблих клітин організму, продуктами життєдіяльності вірусів. Лідирують штами грипу, коронавірусу, герпесу. Що стосується переохолодження, спрямований вплив холоду спричиняє напруження і скорочення м’язових волокон, через що порушується кровообіг.
Інші причини запалення:
- Іммобілізація тіла з перевантаженням тих чи інших скелетних м’язів. Часто це пов’язано з умовами роботи. Наприклад, водії громадського транспорту, музиканти, реставратори змушені проводити багато часу в стані статики, що призводить до спазму мускулатури.
- Системні аутоімунні патології — склеродермія, ревматоїдний артрит, розсіяний склероз, червоний вовчак. За таких захворювань імунна система виробляє аутоантитіла, що руйнують власний організм, включно з м’язовими тканинами. На тлі аутоімунних процесів розвивається поліміозит — найважча форма запалення м’язів (частіше зустрічається у жінок).
- Бактеріальні, паразитарні інфекції. Бліді трепонеми, палички Коха проникають у м’язові волокна разом із кровотоком із первинного інфекційного вогнища. Гнійні запалення спричиняють стрептококи, стафілококи, які потрапляють у м’язи через відкриті рани або дисемінують кров’ю при прогресуючому остеомієліті. У разі гельмінтозу, без лікування протипаразитарними засобами, відбувається міграція глистів (токсокар, трихінел, ціп’яків) у різні структури організму, зокрема в м’язи.
- Наслідки вивихів, розтягнень, розриву зв’язок, відкритих і закритих переломів. Мускулатура запалюється внаслідок посттравматичного заміщення м’язової тканини рубцями з утворенням кальцинатів. За запущеної форми хвороби виникає окостеніння уражених ділянок.
- Масштабна інтоксикація організму етанолом, забороненими речовинами, передозування медикаментами (статинами, гіпотензивними препаратами, антиревматичними ліками).
Дерматоміозит (хвороба Вагнера) зазвичай розвивається у дорослих людей на тлі аутоімунних захворювань. Провокуючими факторами виступають інфекції, травми, отруєння.
Симптоми хвороби
Основні ознаки міозиту — біль, що обмежує рухові функції тієї частини тіла, де локалізується запалення. Наприклад, за поперекового міозиту гострий біль пронизує нижню частину спини під час спроби нахилитися. У стані спокою жінки скаржаться на ниючий біль у попереку, схожий на ПМС. При шийному запаленні неможливо повернути або відкинути назад голову — повертатися доводиться всім корпусом. Якщо запальний процес розвивається в м’язах стегна, порушується хода, хворому стає важко підніматися сходами, присідати. Ураження мускулатури плечового пояса блокує роботу верхніх кінцівок — складно потягнутися, боляче одягатися, піднімати предмети. Під час промацування тканин (пальпації) больовий синдром посилюється, а під шкірою можуть відчуватися невеликі болючі вузлики.
Другий за значимістю симптом — гіпотонус мускулатури. Через м’язову слабкість людині важко здійснювати звичні дії. За тяжкої форми хвороби хворий перестає вставати з ліжка.
Гострий дебют характерний для міозитів, пов’язаних із переохолодженням, травмою, наслідками професії. Ураження м’язів шиї та плечового пояса супроводжується відбитим болем у скронях, потилиці, міжлопатковій ділянці.
Запалення інфекційного і токсичного генезу розвиваються поступово. Больовий синдром виникає, коли основні респіраторні або інтоксикаційні симптоми відступають. Може зберігатися незначна гіпертермія. На хворій ділянці з’являються ознаки набряку, червоніє шкіра. У разі нагноєння тканин запальна симптоматика виражена сильніше.
При хронічному міозиті чергуються періоди загострення і ремісії. Рецидиви зазвичай провокують незручне положення тіла, переохолодження, зміна погоди, інтенсивні фізичні навантаження.
Характерна ознака дерматоміозиту — синхронне ураження поперечносмугастої мускулатури, сполучної тканини та шкірних покривів (пігментні плями, геліотропний висип, телеангіектазії, гіперкератоз, атрофія окремих ділянок шкіри). При цьому больовий синдром виражений слабкіше. За прогресуючого дерматоміозиту стан хворого постійно погіршується. Йому стає важко дихати, ковтати, пересуватися. Порушуються функції кишківника, серця, ендокринної системи.
Діагностика міозиту в дорослих
З болем у мускулатурі звернутися можна до терапевта, який направить до профільного лікаря. Для постановки правильного діагнозу важливо диференціювати міозит від вертеброгенних синдромів, що супроводжують:
- шийно-грудний або поперековий остеохондроз, спондилолістез, спондильоз, протрузії та грижі хребцевих дисків;
- викривлення хребетного стовпа — сколіоз, кіфоз, лордоз;
- плечолопатковий періартроз;
- плечовий плексит;
- радикулопатії.
У повний діагностичний комплекс входять такі заходи:
- Біохімічний аналіз крові. Звертають увагу на рівень креатинкінази — маркера енергетичного потенціалу всього м’язового апарату. Підвищені значення креатинкінази свідчать про руйнування клітин м’язів.
- Загальний клінічний аналіз крові. На запальний процес вказують лейкоцитоз, високі значення С-реактивного білка і ШОЕ.
- Імунограма, включно з аналізом крові на ЦІК (циркулюючі імунні комплекси). Виконують у разі підозри на аутоімунні патології.
- Рентгенографія. Знімок «не показує» міозит, але допомагає диференціювати запалення від дегенеративно-деструктивних патологій і травм.
- Голчаста електроміографія — оцінка функціонального стану скелетних м’язів.
- МРТ. Дозволяє виявити структурні зміни м’язових волокон.
- Тонкоголкова або відкрита біопсія — забір невеликого фрагмента м’язової тканини з подальшим лабораторним дослідженням. Точність діагностики становить 99%.
Аналізи лікар призначає, орієнтуючись на анамнез і скарги пацієнта.
Лікування
Консервативна терапія спрямована на зняття болю, купірування запального процесу, відновлення м’язової активності. Медикаменти лікар підбирає виходячи з патогенезу. За паразитарної природи захворювання призначають засоби від глистів. Для знищення бактеріальної інфекції, лікування гнійно-запальних процесів застосовують антибіотики.
У загальній терапії використовують:
- Мазі, креми, гелі, що чинять знеболювальну дію. Якщо немає ознак нагноєння, дозволяються зігрівальні мазі.
- Нестероїдні протизапальні препарати. За легких форм міозиту достатньо таблеток, сильні болі купірують внутрішньом’язовими ін’єкціями.
Для прискорення реабілітації м’язових волокон призначають:
- вітаміни групи В, що впливають на скоротливі здібності мускулатури;
- ретинол, що зміцнює кістково-м’язові зв’язки;
- вітамін Д, що підвищує імунітет, посилює синтез білка, необхідного для зміцнення м’язів.
Тривалого лікування з періодичним перебуванням у стаціонарі вимагають системні запалення м’язів (дерматоміозит, поліміозит). Схему терапії складає лікар-ревматолог. Крім знеболювальних препаратів, включають глюкокортикостероїди внутрішньої і зовнішньої дії, а також імуносупресори.
У разі гнійних запалень проводять хірургічне лікування — розтин, дренування нагноєнь із подальшими перев’язками.
Немедикаментозна терапія
Щоб захистити пошкоджену мускулатуру від навантажень, дорослим пацієнтам показано використання ортопедичних виробів — коміра Шанца, корсета, бандажа, післяопераційного пояса. У період реабілітації призначають процедури для поліпшення кровообігу, трофіки, іннервації постраждалих від запалення м’язів. Хороші результати дають масаж, фізіотерапія, ампліпульстерапія, магнітотерапія, електрофорез, ультрафонофорез.
Після купірування больового синдрому потрібно відновити і стабілізувати тонус мускулатури. У цьому допомагає лікувальна фізкультура. Займатися можна самостійно або в групі ЛФК. Також рекомендуються заняття в басейні. Аквааеробіка, плавання зміцнюють усі групи скелетних м’язів, покращують роботу органів дихання і серця.
Профілактика
Слід уникати:
- протягів, переохолоджень;
- підйому важких предметів;
- фізичних перевантажень;
- тривалого статичного навантаження на м’язи.
Подальша профілактика спрямована на дотримання ЗСЖ. Це правильне харчування, регулярні заняття посильними видами спорту, щоденна ранкова гімнастика, відмова від спиртного.
