У головному діловому районі Ла-Дефанс, Париж (Франція), дводенний 2-й Європейський дерматоонкологічний конгрес зібрав міжнародних експертів та дослідників у галузі меланоми та немеланомного раку шкіри.
Голови, професор доктор Александер М.М. Еггермон (Університет Утрехта, Нідерланди) та професор доктор Каролін Роберт (Онкологічний кампус Гюстава Руссі, Париж, Франція), координували та проводили презентації, в яких підсумовувалися основні досягнення в дослідженнях раку шкіри, включаючи нові розробки в профілактиці та скринінгу, хірургічні втручання, інструменти стратифікації ризику, ад’ювантну та неоад’ювантну терапію, роль імуноасоційованих побічних ефектів, стратегії лікування першої та другої лінії, а також нові та перспективні терапевтичні підходи та ранні стадії трансляційних досліджень.
Хоча було багато основних моментів, деякі помітні нещодавні розробки наведено нижче.
Під час скринінгу доктор Хосеп Мальвехі (лікарняна клініка Барселони, Іспанія) обговорив роль фотозйомки всього тіла (TBP) та послідовного цифрового моніторингу для пацієнтів з високим ризиком меланоми. Наразі послідовний цифровий моніторинг може бути корисним для підтвердження стабільності атипових доброякісних меланоцитарних уражень з часом, покращення виявлення тонких меланом, зменшення кількості біопсій та зниження тривоги пацієнтів щодо рецидиву меланоми.
Однак залишається кілька перешкод для впровадження з точки зору витрат, досвіду та часу. Доктор Мальвехі обговорив результати нещодавнього когортного дослідження, яке поєднало 3D-TBP, штучний інтелект (ШІ) та неконтрольовану кластеризацію в когорті дорослих австралійців (віком >50 років) з високим ризиком для виявлення чотирьох різних фенотипових моделей, пов’язаних з ризиком інвазивної меланоми.
Зокрема, особи з важким фотопошкодженням та невеликою кількістю невусів мали підвищений ризик розвитку множинних інвазивних меланом, тоді як ризик інвазивної меланоми позитивно корелював з кількістю невусів у осіб з помірним фотопошкодженням.
Ці результати можуть допомогти покращити стратифікацію ризику пацієнтів з високим ризиком.
Щодо визначення факторів ризику розвитку товстої меланоми та смерті від меланоми, доктор Філіп От’є (Міжнародний інститут профілактичних досліджень, Ліон, Франція) представив результати неопублікованого систематичного огляду, метою якого було зрозуміти, чи зусилля з раннього виявлення наразі керуються факторами ризику смерті від меланоми.
Дивно, але лише третина факторів ризику, що використовуються для рекомендацій щодо проходження скринінгу шкіри згідно з консенсусом США 2023 року, були пов’язані з вищим ризиком розвитку товстої меланоми або смерті від меланоми. Натомість інші фактори ризику, такі як самотність, самотнє життя, втрата близької людини, діабет, низький рівень вітаміну D та нижчий соціально-економічний статус, були пов’язані з підвищеним ризиком цих наслідків, що викликає питання про те, чи враховують поточні рекомендації всі потенційні фактори ризику.
Доктор От’є висунув гіпотезу, що одним спільним фактором, що лежить в основі цих додаткових факторів ризику, може бути хронічне запалення низького ступеня, але для розуміння цих спостережуваних зв’язків потрібна подальша робота.
Поточні національні та міжнародні рекомендації щодо відбору пацієнтів для операції на сторожових лімфатичних вузлах (СЛВ) базуються переважно на товщині пухлини (глибині за Бреслоу).
Однак, понад 80% пацієнтів з меланомою, які проходять біопсію придаткового лімфатичного вузла (БСЛВ), мають негативні БСЛВ, що свідчить про явну необхідність покращення відбору пацієнтів для БСЛВ. Д-р Тіна Дж. Хікен (клініка Майо, Рочестер, Міннесота, США) представила нещодавні результати найбільшого проспективного, сліпого, багатоцентрового дослідження (MERLIN_001), проведеного при меланомі шкіри, в якому оцінювалася клінічна цінність тесту на основі профілю експресії генів (GEP) у поєднанні з клініко-патологічними факторами (CP-GEP) для відбору пацієнтів з меланомою 1–3 стадії для БСЛВ.
Тест CP-GEP поєднує клініко-патологічні особливості, вік та товщину пухлини з панеллю генів, які мають ймовірну функціональну роль у метастазуванні меланоми, для отримання бінарного результату з низьким або високим ризиком. Результати дослідження показали, що 7,1% (95% ДІ 5,2–9,3%) пацієнтів з низьким результатом ризику та 23,8% (21,3–26,5%) тих, хто мав високий результат ризику, мали позитивний результат на СЛВ, а це означає, що пацієнти з високим ризиком мали приблизно втричі більшу ймовірність мати позитивний результат на СЛВ.
Подібні результати спостерігалися у заздалегідь запланованих підгрупах (пацієнти з хворобою IB стадії та особи віком ≥65 років).
Ранні результати подальшого аналізу кривої рішення також свідчать про те, що при порозі ризику для позитивності СЛВ ~6–7% CP-GEP демонструє покращену чисту користь порівняно з номограмами Меморіального онкологічного центру Слоуна-Кеттерінга (MSKCC) або Інституту меланоми Австралії (MIA), або з підходом «лікування всіх» (рутинна СЛНБ). Однак, для нижчого порогу (≤5%), жодна стратегія відбору не була кращою, ніж підхід «лікування всіх» для всіх пацієнтів або тих, хто мав клінічну меланому IB стадії.
Окрім потенціалу тесту CP-GEP для уточнення відбору пацієнтів для SLNB, нещодавні дані, представлені професором Еггермонтом, також припускається, що тест CP-GEP може бути корисним для стратифікації пацієнтів з меланомою на ранній стадії, які не перенесли SLNB, на основі ризику рецидиву.
10-річна виживаність без рецидиву (HR 20,07; p < 0,001), виживаність без віддалених метастазів (HR 19,39; p < 0,001) та виживаність без меланоми (HR 35,85; p < 0,001) були значно вищими в групі низького ризику CP-GEP порівняно з групою високого ризику.
Щодо досягнень в ад’ювантному лікуванні меланоми, професор Еггермонт представив нещодавні 5-річні дані спостереження з дослідження KEYNOTE-716 фази 3, в якому пацієнти з резекційною меланомою IIB або IIC стадії були випадковим чином розподілені для отримання пембролізумабу або плацебо протягом 17 циклів; ті, у кого був рецидив після плацебо або >6 місяців після 17 циклів пембролізумабу, могли перейти на пембролізумаб або отримати повторне лікування.
Після медіанного періоду спостереження 5 років коефіцієнт ризику (ВР) виживання без рецидиву становив 0,62 (95% ДІ 0,50–0,76), виживання без віддалених метастазів (ВБМ) – 0,59 (0,46–0,77), а виживання без прогресування/рецидиву 2 (ВБМ2) – 0,72 (0,55–0,94), що вказує на те, що пембролізумаб продовжує подовжувати ВБМ та ВБМ у пацієнтів, з багатообіцяючими результатами для ВБМ2.
При запущеній меланомі результати нещодавнього довгострокового аналізу фази 2 дослідження неоад’ювантного системного лікування (НСТ) з подальшим ад’ювантним лікуванням ніволумабом (анти-PD-1) та релатлімабом (анти-LAG3) у пацієнтів з хірургічно резектабельною меланомою III/IV стадії продемонстрували, що 80% пацієнтів залишалися без подій через 4 роки від початку НСТ.
Професор Маріо Мандала (Університет Перуджі, Санта-Марія-Мізерікордія, Перуджа, Італія) також представив результати 2-річного спостереження за результатами дослідження фази 2 персоналізованої неоантигенної вакцини проти раку EVX-01 на основі пептидів у пацієнтів з неоперабельною меланомою III/IV стадії та без попередньої терапії.
Шістнадцять пацієнтів отримували пембролізумаб кожні шість тижнів протягом 12 тижнів, після чого отримували шість первинних доз EVX-01 кожні 2 тижні, а потім чотири бустерні дози кожні 12 тижнів. Жодних побічних ефектів 3-го ступеня або вище не було пов’язано лише з EVX-01, а один побічний ефект 3/4 ступеня був пов’язаний з комбінацією пембролізумабу та EVX-01. Найкращий загальний рівень відповіді становив 75% (12/16), і 92% (11/12) респондентів продовжують реагувати протягом 24 місяців спостереження. Неоантигени вакцини також індукували потужну та стійку специфічну Т-клітинну відповідь у пацієнтів. Ці результати є ранніми доказами потенціалу персоналізованих вакцин у лікуванні пацієнтів із запущеною меланомою.
thelancet.com
