Люди, які перенесли дитячий рак, піддаються ризику кардіотоксичності, спричиненої антрациклінами, якій можна запобігти дексразоксаном. Проте існує занепокоєння щодо безпеки дексразоксану, і немає вказівок щодо його використання у дітей.
Щоб сприяти досягненню глобального консенсусу, робоча група в рамках Міжнародної групи з узгодження рекомендацій щодо пізніх наслідків дитячого раку переглянула наявну літературу та використала методологію, що ґрунтується на доказах, для розробки рекомендацій щодо застосування дексразоксану онкохворим дітям, які, як очікується, отримуватимуть антрацикліни.
Рекомендації були зроблені з урахуванням доказів, що підтверджують баланс потенційної користі та шкоди, а також клінічного висновку групи експертів. Враховуючи дозозалежний ризик кардіотоксичності, спричиненої антрациклінами, ми дійшли висновку, що переваги дексразоксану, ймовірно, переважають ризик наступних новоутворень, якщо кумулятивна доза доксорубіцину або еквівалентна доза становить щонайменше 250 мг/м2 (помірна рекомендація).
Неможливо сформулювати рекомендації щодо кумулятивних доз доксорубіцину або еквівалентних доз нижче 250 мг/м2 через недостатність доказів для визначення того, чи ризик кардіотоксичності переважає можливий ризик наступних новоутворень.
Заохочуються подальші дослідження для визначення довгострокової ефективності та безпеки дексразоксану у дітей, хворих на рак.
Оригінал статті (англ): TheLancet
